Byashich
Для отображения блока требуется Flash Player 10

Автопрокрутка страницы вверх

 Основи організації міського та сільського телефонного зв'язку

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Місцевий телефонний зв'язок підрозділяється на міський та сільський. Міський телефонний зв'язок організується на території міста або селища міського типу. До міської телефонної мережі (МТМ) можуть бути приєднані відомчі станції підприємств, установ і організацій (УАТС). Абоненти цих станцій, всі або частково, можуть користуватися міським телефонним зв'язком. До станцій МТМ підключаються таксофони й приміські телефонні станції. Абонентам МТМ (населенню й народногосподарському сектору) надається можливість користуватися послугами додаткових служб часу, «Сервіс», довідкової і т.д. Крім того, вони можуть виходити до спецслужб міста (швидка допомога, пожежна охорона, міліція, міськгаз). Міська телефонна мережа надає абонентам вихід до міжміської станції своєї зони, а через неї − до абонентів інших зон на стільникові й інші мережі. Споруди міської телефонної мережі використовуються також для організації інших видів зв'язку (телеграфної, абонентсько-телеграфної та ін.).

Сільський телефонний зв'язок організується на території сільського адміністративного району. До складу сільського телефонного зв'язку включається також і внутрішньовиробничий зв'язок фермерських та інших сільськогосподарських підприємств. Абонентам надається можливість мати зовнішній зв'язок через міжміську мережу з абонентами інших місцевих мереж. До сільської телефонної мережі (СТМ) можуть підключатися й УАТС.

Але проблемним питанням є зниження енергетичних показників при одночасному підвищенні надійності й поліпшенні якості переданої мови. Для цього застосовуються електронні номеронабирачі, електронна пам'ять, інтегральні схеми підвищеної функціональної складності, мікро-еом та ін. Існує необхідність створення максимальних зручностей для абонентів. Стратегічним напрямком виконання цієї мети є створення нового класу кінцевих абонентських пристроїв − телефонних терміналів, що сполучають функції передачі й прийому повідомлень різних видів, наприклад, телефонних і передачі даних (ПД); телефонних, ПД і відеотелефонних. Такі термінали можуть бути обладнані пристроями автоматизованого вводу даних, відображення і друкування переданої й прийнятої інформації. Актуальним є питання подальшого вдосконалення лінійних споруд і систем передачі для базових місцевих мереж, що сприятиме підвищенню доходів галузі від основної діяльності й буде мати значний соціальний ефект.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зусилля провідних вчених сучасності, що працюють у сфері економіки зв’язку, спрямовані на суттєве вирішення проблем вдосконалення системи зв’язку країни. Роботи науковців В.Г. Кривуці, В.М. Гранатурова, Ф.З. Мардаровського, В.М. Орлова, О.С. Срапіонова, Л.О. Стрій та ін. здійснили значний внесок у теорію та практику економічної науки. В наукових розробках В.М. Орлова та Л.О. Стрій значна увага приділяється місцевому телефонного зв'язку, основним завданням якого є максимальне задоволенні потреб населення, підприємств, установ і організацій у якісних послугах зв’язку.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Засоби телефонного зв'язку, які надаються абонентам для телефонних розмов, повинні працювати безперебійно, з високими якісними показниками для того, щоб відповідати основним вимогам, які пред`являються до телефонного зв'язку: швидкість встановлення з'єднання і висока якість зв'язку. При цьому витрати на мережу повинні бути мінімальними. Остання вимога пояснюється тим, що місцеві мережі в масштабах всієї країни вимагають найбільших капітальних вкладень у порівнянні з іншими типами мереж (зоновими й міжміськими) за рахунок переваги потоків, що замикаються на цих мережах. Співвідношення обсягу інформаційних потоків у межах місцевих, зонових і міжміських мережах приблизно 25:1, 5:1. Міські й сільські мережі складаються з трьох елементів: станцій, лінійних споруд, абонентських пунктів. На місцевих телефонних мережах застосовуються станції з ручним і автоматичним способами встановлення з'єднання й різних типів комутаційних пристроїв. Оскільки питома вага комутаційного устаткування в загальному розмірі капітальних вкладень на місцевих мережах велика, його вдосконаленню приділяється значна увага. Але доцільніше було б розглядати станції як елементи мережі, тісно пов'язані з іншими елементами. Тому при розрахунку доцільності впровадження на мережі нових станцій треба з додаткових приведених витрат на їх створення і експлуатацію відняти економію приведених витрат на лінійні споруди.

Мета роботи. Метою даної роботи є аналіз існуючих і розробка нових організаційно-технічних заходів для вдосконалення побудови місцевих мереж, що призведе до більш ефективного їх функціонування та забезпечить економне використання факторів виробництва.

Виклад основного матеріалу. За характером використання все устаткування місцевих мереж поділяється на дві групи: індивідуальне (телефонні апарати, абонентські лінії, кінцеві пристрої на станції) і групове (групові шукачі, лінійні шукачі, сполучні лінії). За розрахунковими даними, коефіцієнт добового використання індивідуального устаткування невеликий − 2-5 %, а, наприклад, вартість тільки абонентських ліній на нерайонованій МТС становить 60-70 % загальної вартості мережі; для групового устаткування цей коефіцієнт набагато більше − 20-25 %. З огляду на високу вартість лінійних споруд, необхідно так будувати мережі й застосовувати такі інженерні рішення, щоб максимально підвищити використання лінійних споруд і знизити витрати на цю частину мережі.

Міські телефонні мережі за способом побудови поділяються на нерайоновані і районовані.

Нерайонована мережа − це мережа з однією центральною станцією, що встановлюється в центрі телефонного навантаження. Ємність такої мережі звичайно не перевищує 10-20 тис. номерів. При великій ємності станції витрати на абонентські лінії стають більшими за рахунок збільшення їх загальної довжини. Для зменшення довжини абонентських ліній а, отже, для зниження вартості абонентської частини мережі телефонні мережі районують. У цьому випадку територія міста ділиться на райони. У центрі телефонного навантаження кожного району встановлюються телефонні станції, що з'єднуються за принципом «кожний з кожним» за допомогою сполучних ліній. Ці лінії використовуються значно краще абонентських. Вирішення питання про кількість таких станцій і їх ємність на районовані мережі здійснюється шляхом техніко-економічних розрахунків. Як основний критерій при оцінці варіантів побудови мережі приймається показник приведених витрат. При вирішенні питання найвигіднішої побудови мережі враховуються витрати як на лінійні споруди, так і на станції: на обладнання автозалу, кросу, установку електроживлення, вимірювальну апаратуру, будівельно-монтажні роботи, приміщення.

Для визначення кількості станцій або районів треба загальну ємність мережі розділити на оптимальну. Якщо щільність нерівномірна, то аналогічні обчислення варто провести для всіх ділянок міста з певною щільністю абонентів і отримані значення скласти. Номінальна ємність районованої мережі такого типу – 100 тис. номерів. При більшій ємності мережі варто застосовувати вузлостворення.

Районовані мережі з вузлами бувають двох типів: мережі з вузлами вхідних повідомлень (МВП) і мережі з вузлами вхідних і вихідних повідомлень (МВВП), Побудова мережі за схемою з МВП може виявитися доцільною уже з 40-50 тис. номерів, а за схемою з МВВП − з 400-500 тис. номерів. Вибір варіанта побудови МТС варто проводити за допомогою техніко-економічних розрахунків.

Економічна сутність вузлостворення полягає в тому, що при об'єднанні потоків навантаження, що має місце у вузлах, підвищується використання ліній у пучку, а за рахунок цього кількість ліній у сумарному пучку виходить менша, ніж у сумі більш дрібних пучків, що дає реальну грошову економію. При виборі варіанта побудови МТС необхідно враховувати як техніко-економічні показники, так і переваги схеми побудови з вузлостворенням: мережа міжстанційного зв'язку спрощується, тому спрощується і її обслуговування; полегшується розширення мережі, оскільки з'являється значно менше напрямків і трас міжстанційних сполучних ліній; полегшується проектування потоків повідомлень, тому що при об'єднанні потоків імовірність помилок зменшується.

Зниження витрат на лінійні споруди МТС досягається не тільки завдяки районуванню й вузлостворенню, але й у результаті інженерних рішень, які застосовуються при організації мереж абонентських і сполучних ліній.

До способів зменшення витрат на абонентські лінії відносяться:

- спарене включення телефонних апаратів, при якому до однієї двохпроводової лінії підключаються два телефонних апарати з різними станційними номерами. Як пристрої, що забезпечують вибірковість, застосовуються релейні блокатори або діодні приставки. Доцільність установки пристрою перевіряється порівнянням витрат на будівництво й експлуатацію двохпроводової лінії з витратами на такий пристрій. Цей спосіб має недоліки, тому що створює незручності для абонентів і знижує тарифні доходи МТС через більш низьку абонентську плату за спарену установку;

- установка підстанції (ПС). Підстанція будується за способом виносу частини ємності районної АТС при наявності вилученої групи абонентів. У цьому випадку абонентські лінії низького використання прокладаються тільки до ПС, а від ПС до АТС ідуть лінії групового використання, яких менше, ніж абонентських. Доцільність установки ПС також обґрунтовується техніко-економічними розрахунками;

- застосування систем передачі (СП). На відміну від інших способів зниження витрат на лінійні споруди абонентської частини мережі, при застосуванні СП підвищується якість зв'язку, оскільки кожному абонентові надається високочастотний канал, що має кращу частотну характеристику й менші шуми, ніж низькочастотна лінія. СП для абонентських ліній з'явилися на МТС порівняно недавно. Пояснюється це більшими труднощами побудови систем, економічних на невеликих відстанях. Крім невеликої вартості й економічності в експлуатації, СП для абонентських ліній повинні бути вибірковими, оскільки абонент не може скористатися ніяким іншим каналом, як це має місце при колективному використанні високочастотних сполучних ліній. Цими вимогами пояснюється порівняно мала ємність існуючих СП;

- застосування телефонних апаратів з поліпшеними якісними характеристиками. Це дозволяє прокладати на абонентській мережі кабелі з діаметром жил менше 0,5 мм на відстані до 2 км.

Доцільність застосування кожного з розглянутих способів зниження витрат на абонентські лінії залежить від відстані.

Сільський телефонний зв'язок має ряд особливостей у порівнянні з міським телефонним зв'язком. Він охоплює, як правило, більшу територію з меншою, ніж у місті, телефонною щільністю й нерівномірним розподілом абонентів по цій території. В результаті середня ємність сільських АТС у багато разів менша середньої ємності міських АТС; середня відстань між районними АТС на МТС значно більше відстані між АТС на СТС; на СТС середнє число сполучних ліній у пучку менше, ніж на МТС. Ці особливості обумовлюють більше високі витрати як капітальні, так і експлуатаційні на один номер ємності СТС.

Характерною рисою СТС є також тяжіння до районних центрів. Особливостями СТС пояснюється радіальновузловий спосіб її побудови. На території, що охоплює СТС, встановлюються наступні типи станцій: центральна (ЦС), що перебуває в районному центрі; вузлові (ВС); кінцеві (КС). Розрізняють одно- і двохступінчасту побудову СТС, на реальних мережах застосовують обидва способи побудови.

При виборі способу побудови СТС варто мати на увазі, що одно- і двохступінчаста побудова дозволяють скоротити довжину абонентських ліній за рахунок розміщення КС невеликої ємності поблизу абонентських пунктів, а також збільшити використання міжстанційних ліній на ділянках ЦС-ВС-КС за рахунок укрупнення пучків. Однак багатоступінчатість побудови мережі ускладнює комутаційне устаткування, нумерацію, вносить додаткове загасання в розмовний тракт і додаткові витрати повідомлень, збільшує час встановлення з'єднання. Тому доцільність установки кожного виду станцій на СТС визначається техніко-економічними розрахунками.

До основних способів зниження витрат на абонентську частину СТС відносяться:

- спарене включення телефонних апаратів;

- застосування групових установок типів ГУ-10/3, ГУ-20/5, які дозволяють включити 10/20 абонентів і 3/5 сполучних ліній і абонентів, що забезпечують взаємозв'язок;

- використання лінійних концентраторів ємністю 50-100 номерів;

- застосування сталевих повітряних проводів з діаметром 2.5; 3; 4 мм;

- застосування кабелів у пластмасовій, а не у свинцевій оболонці з мідними жилами діаметром 0,8; 1; 1,2 мм, які забезпечують виконання електричних норм для абонентських ліній до 15 км, а також з алюмомідними жилами діаметром 0,9 мм ємністю 5; 10 пар.

Міжстанційні лінії СТС є елементами первинної сільської мережі.

На СТС використовуються додаткові організаційно-технічні заходи, що знижують витрати на міжстанційні лінії: використання лінії двохсторонньої дії; збільшення норми витрат у порівнянні із МТС (до 30 %); обмеження права зовнішнього зв'язку, коли частина абонентів може мати зв'язок тільки з абонентами своєї КС. Особливості СТС не дозволяють використовувати ті ж станції, що й на МТС. Телефонні станції СТС повинні задовольняти ряду вимог для того, щоб по можливості знизити капітальні й експлуатаційні витрати на один номер станційної ємності. Насамперед, станції повинні бути автоматичними, що дозволить значно зменшити експлуатаційні витрати на експлуатацію станційного устаткування за рахунок скорочення штату телефоністів. У даний час на СТС ще є ручні станції, однак з кожним роком кількість їх скорочується. Найпоширенішими є АТС із блоковим пристроєм, оскільки він дозволяє поступово нарощувати номерну ємність і використовувати один тип станцій на різних рівнях. Станції СТС повинні безперебійно працювати при відсутності постійного технічного обслуговування, оскільки на станціях малої ємності невигідно мати постійний штат електромонтерів. Такі станції необхідно будувати таким чином, щоб максимально підвищити використання міжстанційних ліній. Для цієї мети на АТС передбачене звільнення приладів: після однобічного відбою; якщо прилади зайняті, а імпульси набору номера не надходять; якщо після набору номера виклик посилає 40-60 с, а абонент не відповідає; при наборі неіснуючого номера і т.д. Можливість обмеження зовнішнього зв'язку для ряду абонентів, включення спарених апаратів, групових пристроїв та концентраторів, передбачених системою станцій СТС, є важливими факторами підвищення ефективності використання лінійних споруд. Техніко-економічний підхід до організації всіх елементів місцевих мереж є резервом економії капітальних і експлуатаційних витрат.

Міський телефонний зв'язок обслуговує міська телефонна мережа. Організаційна структура МТС залежить від виду мережі: нерайонованої, районованої без вузлів, районованої з вузлами.

Організаційна структура нерайонованої мережі представлена станційними і лінійними цехами − основні (лінійні) підрозділи організаційної структури виконують всю роботу з обслуговування устаткування і споруд мережі. Від їх роботи залежить якість основного процесу мережі − передачі повідомлень. На мережі організуються також два оперативних бюро:

Бюро ремонту для контролю за станом абонентських ліній і апаратів і прийому заяв від абонентів про незадовільну роботу телефонів.

Абонентське бюро для обслуговування клієнтури з питань, пов'язаним з новими установками й перестановками телефонних апаратів, і обліку внесків абонентної плати за користування телефоном.

На нерайонованій мережі функції довідкової служби для довідок про номери включених телефонів може виконувати бюро ремонту. Крім того, на такій мережі є кілька штабних підрозділів. Між лінійними й штабними підрозділами існують інформаційні зв'язки.

Організаційна структура районованої МТС без вузлів складніша: на мережі може бути кілька станційних цехів, кожний з яких обслуговує певний тип комутаційного устаткування, і два лінійних цехи (один обслуговує лінійно-кабельні споруди, інший − абонентські пункти й повітряні лінії); організується цех систем передачі, що поєднує лінійно-апаратні цехи районних АТС (РАТС); енергетичний цех, до складу якого входять всі установки електроживлення РАТС; для довідок про номери телефонів організується довідкова служба; абонентське бюро перетворюється в цех розвитку; організується служба «Сервіс»; збільшується число штабних підрозділів. Залежно від обсягу робіт, можуть бути організовані майстерні, склади, виробнича лабораторія.

На районованій мережі з вузлами кожний вузловий район має організаційну структуру, схожу з організаційною структурою районованої мережі без вузлів. Відмінність полягає в тому, що довідкова служба створюється одна на всю МТС, а не в кожному вузловому районі. Бюро ремонту на районованих мережах створюється за принципом централізації (ЦБР), тобто одне на мережі або у вузловому районі. Організація ЦБР скорочує потреби у виробничому штаті приблизно на 30 %; підвищує якість обслуговування абонентів за рахунок усунення ушкоджень у більш короткий термін; поліпшує завдяки створенню аналітичної групи роботу з аналізу заяв і ушкоджень і розробці рекомендацій з покращення роботи устаткування й обслуговуючого персоналу. Масове виробництво засобів обчислювальної техніки уможливило створення автоматизованого бюро ремонту (АЦБР).

Сільська телефонна мережа − це сукупність технічних засобів, розташованих на території сільського адміністративного району. Ці засоби спільно із засобами телеграфного зв'язку й проводового мовлення того ж району обслуговуються за територіальним принципом лінійно-технічними цехами (ЛТЦ) і лінійно-технічними ділянками (ЛТД). Комерційне обслуговування СТС здійснюють вузли електрозв'язку, які ведуть розрахунки із клієнтурою СТС за послуги зв'язку, а також відають питаннями сільського телефонного зв'язку. Роботу, виконувану на місцевих мережах лінійними підрозділами, можна розділити на три види: розвиток мережі, експлуатаційне обслуговування, облік роботи. Роботи, пов'язані з установкою й перестановкою апарату, відносяться до ордерних робіт, роботи з розвитку абонентської частини мережі − до кошторисних. Технічний облік заснований на спостереженні за станом устаткування, експлуатаційний − за існуючим на станції навантаженням. Роботи із встановлення з'єднань виконуються в основному тільки на СТС, де ще збереглися ручні станції. При наявності АТС процесом встановлення з'єднання керують самі абоненти або спеціальні пристрої. Склад робіт з технічного обслуговування залежить від надійності даного виду устаткування й наявності технічних засобів обслуговування.

Таким чином, науково-технічний прогрес місцевого телефонного зв'язку розвивається в трьох напрямках: технічному, організаційно-технічному й організаційному. Головним заходом технічного прогресу є широке впровадження мікропроцесорної й обчислювальної техніки на АТС і в кінцевих пристроях. Електронні АТС використовуються в основному при відкритті нових АТС, а також при заміні на АТС інших систем, що повністю вичерпали свій ресурс. Однак, на мережах країни працює велика кількість АТСК, ресурс яких ще не вичерпаний. Основне комутаційне устаткування АТСК розраховане на роботу протягом 40 років, тоді як реєстровий і маркерний комплекти зношуються значно раніше. Тому передбачається заміна цих комплектів на мікропроцесорні, що дозволить поліпшити якість роботи АТС, підвищити її надійність, зменшити займані площі, збільшити ємність АТС на кілька тисяч номерів (на тих же площах), надати абонентам всі можливості й послуги АТС з управлінням по записаній програмі.

В останні роки розвиток абонентської телефонної техніки переслідує дві мети:

- зниження енергетичних показників при одночасному підвищенні надійності й поліпшенні якості переданої мови. Для цього застосовуються електронні номеронабирачі, електронна пам'ять, інтегральні схеми підвищеної функціональної складності, мікро-еом та ін.;

- створення максимальних зручностей для абонентів. Стратегічним напрямком виконання цієї мети є створення нового класу кінцевих абонентських пристроїв − телефонних терміналів, що сполучають функції передачі й прийому повідомлень різних видів, наприклад, телефонних і передачі даних (ПД); телефонних, ПД і відеотелефонних. Такі термінали можуть бути обладнані пристроями автоматизованого вводу даних, відображення і друкування переданої й прийнятої інформації.

До технічних заходів науково-технічного прогресу відноситься також подальше вдосконалення лінійних споруд і систем передачі для базових місцевих мереж.

Висновки. Отже, головними організаційно-технічними заходами на місцевих мережах, що використовують досягнення технічного прогресу, є:

- вдосконалення побудови місцевих мереж, що полягає в зменшенні кількості ступенів комутації, що призводить до зниження витрат на станційне устаткування без збільшення витрат на лінійні споруди та до поліпшення якості розмовного тракту. На МТС це досягається шляхом впровадження АТС, що володіють можливістю організації практично будь-якої кількості напрямків, що дозволяє будувати великі МТС без вузлів з потужними, добре використовуваними пучками. На СТС така можливість створюється за рахунок збільшення парку систем передачі з різною кількістю аналогових і цифрових каналів. На мережі замість вузлових АТС з'являються вузлові пункти комутації каналів;

- вдосконалення побудови місцевих мереж за рахунок концентрації АТС і ЦСП по окремих територіях, що створює передумови інтегральних мереж зв'язку на цих територіях;

- створення гнучких конструкцій АТС, спрямоване на підвищення використання виробничих потужностей. У першу чергу це доцільно на СТС, що відрізняються низьким використанням виробничих потужностей;

- централізація на МТС технічної експлуатації всіх видів устаткування на основі створення центрів технічної експлуатації (ЦТЕ);

- автоматизація централізованих бюро ремонту на базі обчислювальної техніки, спрямованої на підвищення їх ефективності;

- економія ресурсів. Для цієї мети рекомендується застосовувати споруди з дешевих матеріалів: у містах − телефонну каналізацію у вигляді поліетиленових труб із вторинної сировини; на СТС-кабелі з алюмомідними жилами та ін. Досягти економії можна і за рахунок вдосконалення монтажних робіт;

- розвиток платних послуг зв'язку довідково-консультативного й інформаційного характеру − про роботу транспортних, торгівельних, видовищних закладів, з питань медичного, педагогічного характеру та ін.

Головними організаційними заходами є: широке впровадження бригадних форм праці й створення змішаних бригад; атестація робочих місць; введення стандартів на всі основні технологічні процеси; поліпшення умов праці і побуту працівників. Організаційні заходи підвищують зацікавленість кожного працівника в кінцевому результаті діяльності всього колективу; поліпшують дисципліну й культуру виробництва. Все це збільшить доходи галузі від основної діяльності й буде мати великий соціальний ефект.



Література

1. Бобор Л.М. Економічна сутність якості роботи систем зв’язку /Л.М. Бобор, В.М. Кислий. – Збірник наукових праць Київського інституту залізничного транспорту. Том 4: Економіка й управління. Випуск 1: Київ, 2000. – С. 55-57.

2. Бобор Л.М. Структура виробничого персоналу підприємств зв’язку /Лариса Миколаївна Бобор. – Вісн. Черніг. держ. технол. ун-ту, 2000. – № 11. – С. 144-147.

3. Вишневский А.А. Методика и практика определения эффективности капитальных вложений и новой техники в хозяйстве связи /Вишневский А.А. – М., «Связь», 1974. – 56 с.

4. Горелик М.А. Экономические проблемы повышения эффективности связи /Горелик М.А. – М.: Радио и связь, 1985. – 121 с., рис.

5. Сич Є.М. Маркетингові дослідження ринку послуг зв’язку /Сич Є.М., Бобор Л.М. – Проблемы системного подхода в экономике: Сборник научных трудов: Выпуск 4. – Киев: КМУГА, 2000. – 240 с.

6. Сич Є.М. Механізм регулювання тарифів на послуги зв’язку /Є.М. Сич, Л.М. Бобор, В.М. Кислий. – Вісн. Черніг. держ. технол. ун-ту, 2000. – № 11. – С. 106-111.

7. Сич Є.М. Стан інвестиційного клімату і тарифної політики в сфері телекомунікацій /Сич Є.М., Бобор Л.М. – Проблемы информатизации и управления: Сборник научных трудов: Выпуск 4. – К.: КМУГА, 1999. – 240 с.

8. Сич Є.М. Стан та рівень розвитку регіонального ринку послуг зв’язку /Сич Є.М., Базілінська О.Я., Бобор Л.М. – Вісн. Черніг. технол. ін-ту, 1999. – № 8.– С. 77-83.

Конструктор сайтов - uCoz