 |
|
|
КУРСОВА РОБОТА «Депозитні операції комерційних банків з юридичними особами» ЗМІСТ Вступ................................................................................................................... | 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ........................................................................ | 5 1.1. Сутність депозитів та їх класифікація ..................................................... | 5 1.2. Формування залучених коштів комерційного банку............................... | 9 1.3. Ощадний сертифікат, як форма депозиту ……...................................... | 12 РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО ОЩАДНОГО БАНКУ УКРАЇНИ.. | 16 2.1. Характеристика фінансового стану Ощадбанку ................................... | 16 РОЗДІЛ ІІІ. НОРМАТИВНО-ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДЕПОЗИТІВ ВІД ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ........................................................ | 26 3.1. Етапи прийняття депозитів від юридичних осіб ..................................... | 26 3.2. Загальна характеристика депозитного договору………………………. | 28 3.3. Визначення відсоткової ставки за депозитом………………………… | 29 Висновок............................................................................................................. | 31 Список використаних джерел.......................................................................... | 33 Додатки | 35 Вступ З історії розвитку банківської справи відомо, що початковою формою депозитних операцій було збереження на монетних дворах у міняйлів золотих монет. За збереження цих монет власник платив тому, хто зберігав, певну винагороду, а останній гарантував, на бажання клієнта, повернення саме тих монет, які було передано на зберігання. Отож, на таких умовах міняйли не могли здійснювати позичкові операції з отриманими монетами, на могли мати прибутку, з якого вони виплачували б власникам грошей проценти. Надалі історично склалося так, що власники грошей перестали вимагати повернення власне монет, поверталася тільки сума грошей, що їм відповідала. Міняйли отримали можливість до власного капіталу додати залучені на збереження кошти і надавати за їх рахунок кредити. Так з’явилися перші депозити. У наш час джерела коштів, які розміщують на депозити, різноманітні: це – кошти на рахунках підприємств, установ усіх форм власності, організацій, кошти на ощадних вкладах і на рахунках кредитно-фінансових установ. Згідно з законом України “Про банки и банківську діяльність” глави 8 “Вимоги до діяльності банку” статті 47 “Банківські операції” та на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати наступні операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. Операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2 - 3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ. 1.1. Сутність депозитів та їх класифікація У нинішніх умовах значної децентралізації діяльності банків продумана організація депозитних операцій стає невід'ємним фактором забезпечення ліквідності комерційних банків. У цьому зв'язку особливий інтерес має закордонний досвід регулювання банківської ліквідності через керування пасивами і його застосування до вітчизняної практики. Для нашої практики будуть актуальні різні інструменти депозитної політики закордонних банків. Становлять інтерес як традиційні інструменти (термінові депозити, депозити до запитання і т.д. ) так і нові (наприклад, депозитні сертифікати ). До депозитних операцій відносяться операції банку по залученню коштів у внески з метою їхнього прибуткового розміщення. Внесок - це кошти в наявній чи безготівковій формі в національній чи іноземній валюті, передані в банк їхнім чи власником третім обличчям з доручення і за рахунок власника для збереження на визначених умовах. Операції, зв'язані з залученням засобів у внески є основним джерелом формування банківських ресурсів. Депозитним може бути будь-як відкритому клієнту в банку рахунок, на якому зберігаються його кошти, включаючи активно - пасивні рахунки при наявності на них кредитового сальдо. Існують різні ознаки класифікації депозитів. У залежності від вкладника депозити прийнятий розділяти на депозити фізичних осіб і депозити юридичних осіб. У залежності від терміну і порядку вилучення депозити поділяються на вклади до запитання і термінові. Депозит (від латинського – річ, віддана на збереження) – це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків – платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату. Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають: комерційні банки як позичальники; підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи – власники коштів як кредитори. Власник депозиту є депонентом. Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою. Депозити заведено поділяти на такі: до запитання; строкові на визначений термін; ощадні внески населення; ощадні (депозитні) сертифікати. ощадні (депозитні) сертифікати. Депозити до запитання – це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках КБ і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток. Внески до запитання розміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків. Строкові депозити – це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт – депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших КБ як депозит (вклад) на конкретний строк. Різновидом довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний (ощадний) сертифікат – це письмове свідоцтво КБ про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит. На депозитних сертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належного відсотка. КБ зобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитиних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації у друкованих ЗМІ чи у загально-доступному для клієнтів місці в установі банку, або двома способами одночасно. Ощадні вкади – це вклади населення, розміщуванні у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерна наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. До цінних паперів банків як виду депозитів відносять: акції та облігації акціонерних товариств, що належать КБ; акції та облігації, що знаходяться на зберіганні в банку і прийняті в забезпечення позик тощо. У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо. Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками. Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта- позичальника. У звіті про залишки за депозитами КБ України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок – депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок – депозити небанківських фінансових підприємств, депозити нефінансових державних підприємств, депозити нефінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати. Важливе завдання банку – зацікавити клієнтів у збереженні їхніх грошових коштів на строкових депозитних рахунках. 1.2. Формування залучених коштів комерційного банку. Більша частина ресурсів КБ формується на рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Залучені кошти банку – кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Запозичені кошти - це кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або одержанням міжбанківського кредиту. Можливості комерційного банку у залученні коштів регулюються НБУ. Так згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлено НБУ, залучені та запозичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 8 разів. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Депозитні операції – це операції, що проводить банк, коли залучає кошти клієнтів. Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори – власники коштів. Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані банку на умовах, визначених двосторонньою угодою. Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків суб’єкт господарської діяльності подає до банку такі документи:
При додаткових внесках, при видачі сум з вкладу, при закритті рахунку використовується ф № 51, 52 (додаток № 8,9). До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти грошу з рахунку. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний % або не сплачується зовсім. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їх додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом:
За договором банківського депозиту комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони, зобов’язується виплатити вкладнику суму депозиту та нараховані % на умовах та в порядок, що передбачені договором. Для покриття операційних витрат пов’язаних з веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного %. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на конкретних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і проведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Тобто, контокорентний рахунок – це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове – що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками. Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. Овердрафт – дебетове сальдо за контокорентним рахунком, з яким погодився і банк. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо контокорентний відкривається надійним клієнтам, що активно кредитується, то при овердрафтом такі запозичення допускаються рідко. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок відкривається тільки у відношеннях банку з юридичними особами. Одже, особовий рахунок з овердрафтом має більш широку форму застосування. Одним із видів депозитів до запитання є залишок коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у даному банку іншими банками. Кореспондентський рахунок – рахунок, який відкриває один банк у іншому для здійснення взаємних розрахунків. 1.3. Ощадний сертифікат, як форма депозиту Однією із форм строкових вкладів є сертифікати. Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та % за ним. Сертифікат є ЦП. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні – фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати за такими ознаками:
Строк дії сертифікату встановлюється від дати видачі сертифіката до дати, коли власник сертифіката отримує право вимоги депозиту за сертифікатом. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки ринку ЦП (фондовій біржі) сертифікат може бути достроково переданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, у той час, як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку – втрату частини ресурсів. Сертифікати мають обов’язково містити такі реквізити:
Іменні сертифікати мають мати корінці (додаток №12). Банк заповнює всі реквізити корінця сертифіката, який підписується вкладником або уповноваженню ним особою, відривається від сертифіката, обліковується і зберігається і банку в окремій теці. Якщо до бланка сертифіката корінець не передбачений, то банк веде реєстраційний журнал випущених іменних сертифікатів, до якого заносяться реквізити, що відповідають реквізитам, передбаченим для корінця. Реєстраційний журнал може вміщувати й іншу потрібні банку реквізити. Розрахунки за придбання сертифікатів та виплати сум з ними – для юридичних осіб здійснюються тільки в безготівковій формі – для фізичних осіб, як у готівковій так і безготівковій формі. Видача і погашення сертифікатів здійснюється лише емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали сертифікатів. У разі настання строку вимоги депозиту банк здійснює платіж проти пред’явлення сертифіката на підставі заяви власника, у якій зазначається рахунок, на який мають бути зараховані кошти. У реєстраційному журналі власників сертифікатів робиться позначка про погашення. Після цього випускається розпорядження для бухгалтерії про перерахування коштів на зазначений рахунок або про видачу готівки фізичним особам та здійснюється погашення сертифіката шляхом проставлення напису “погашено”. Бланки сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або у вогнетривких шафах. Корінці сертифікатів після відображення операції за балансом вміщуються в окремі теки. Реєстраційні журнали та теки з корінцями сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або вогнетривких шафах. КБ ведуть журнал обліку бланків та розміщених сертифікатів, який має містити такі реквізити:
КБ можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Це цінний папір, що містить безумовне грошове зобов’язання банку про сплату векселедержателю у конкретному місці та в указаний строк. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Але, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосамента. Це передатний напис на векселях, чеках та інших ЦП, що підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи. Ощадні вклади служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне свідчення про внесок у формі ощадної книжки, у якій відбиваються усі операції по рахунку. Зняття за грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути закріплений законодавче (як засіб державного регулювання) або встановлюватися за договором між банком і власником рахунка. Одже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовується в активних банківських операціях. По ощадних вкладах банки нараховують %. Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує КБ шукати нові форми і способи залучення депозитів. Значне поширення в банківській практиці дістав депозит, що відкривається клієнту при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов’язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначається банком. Якщо клієнт не виконує умови деного депозиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у випадку закриття клієнтом поточного рахунка. Він вважається безстроковим, що дозволяє банку використовувати його в якості довгострокового кредитного ресурсу. За аналогією з вкладами до запитання, по даному депозиту нараховуються мінімальні % або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за введення операцій по розрахунковому рахунку. Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички. РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО ОЩАДНОГО БАНКУ УКРАЇНИ 2.1. Характеристика фінансового стану Ощадбанку Державний ощадний банк України - один з найбільших банків нашої країни. Мережа його підрозділів складає 25 регіональних управлінь, 441 відділення та 7416 філій, охоплюючи всі куточки країни. Центральний апарат банку знаходиться в м. Києві. Ощадний банк – велике підприємство, де зайнято близько 35 тис. працівників. Ощадбанк контролює значну частину ринку особистих вкладів населення, оперує більш як 90 мільйонами рахунків. Банк має тісні зв'язки з іноземними банками в багатьох країнах світу. Вже не один рік Ощадбанк підтримує добрі відносини з німецькими ощадкасами, які мають багаторічний досвід ощадної справи, а також Фондом міжнародного співробітництва, Комітетом TACIS Європейської Комісії. На правах членства банк входить до всесвітньо відомих організацій Visa International, Europay International. Ощадбанком встановлено прямі кореспондентські відносини з провідними іноземними банками. З метою вдосконалення структури й організації управління Державним спеціалізованим комерційним Ощадбанком України та для створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року Ощадний банк перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України". Ощадний банк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність", що визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України (55-12) та Законом України "Про економічну самостійність Української РСР" (142-12), ощадну справу в Україні здійснює ВАТ “Ощадний банк України” та інші комерційні банки. За Статтею 39 Закону, ВАТ “Ощадний банк України” є спеціалізованим комерційним банком. ВАТ “Ощадний банк України” - юридична особа. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Держава гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу. До функцій Ощадбанку України належить: відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в республіці, забезпечення впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування населення, валютне обслуговування іноземних та українських громадян, надання різноманітних платних послуг. Згідно з Статтею 41 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Ощадний банк України встановлює процентні ставки по вкладах населення в межах максимальних процентних ставок, визначених Національним банком України. Грошові кошти, залучені Ощадним банком України, передаються за плату Національному банку України, а також використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України" (із змінами № 1356, № 1924 та № 254) було встановлено: Перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (далі - Ощадбанк) у відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі - Банк). Установити, що Банк є правонаступником прав і обов'язків Ощадбанку. Затвердити статутний фонд Банку у розмірі 158 млн. гривень із закріпленням у власності держави 100 відсотків акцій, що випускаються на величину його статутного фонду. Рішення про зміну розміру статутного фонду Банку приймаються і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Установити, що: банк діє на підставі статуту, який затверджується спостережною радою Банку; вищим органом управління Банку є спостережна рада, яка діє на підставі положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України; голова правління Банку призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України; спостережна рада затверджує рішення голови правління про призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника, заступників голови правління та членів правління Банку. Залучення вільних коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні рахунки є одним з важливих напрямків роботи Ощадбанку України. Динаміка та структура депозитного портфелю банка характеризується наступними даними (табл. 2.1). Як свідчать дані табл. 2.6, загальний розмір грошових коштів, залучених банком на депозитні рахунки, протягом періоду з 1.06.04 р по 1.05.06 р. збільшився на 46,3 % та склав 924648,04 грн. Голосіївське відділення Ощадбанку України приймає депозитні вклади за 6-ма основними видами: внески до вимоги, депозитні вклади на 1, 2, 3, 4, 6 місяців, 1 та 2 роки. Відзначимо, що депозитні вклади терміном на 2 та 4 місяці зявилися лише у 2007 р. Крім того, внески терміном на 2 роки банком не приймаються з 1.10.06 р. в зв’язку зі змінами в депозитній політиці головного банку. За весь період спостережень банк пропонував 17 різновидів депозитних вкладів. Різниця між ними полягала як в терміну розміщення коштів, так й в відсотках, які сплачував по депозитах банк. Найбільша кількість одночасно існуючих різновидів депозитних вкладів була характерна для періоду з 1.05.05 р. до 1.07.05 р. Різниця між розмірами відсоткових ставок за однаковими за терміном депозитними вкладами коливається в великих межах. Це пов’язане зі змінами в кон’єктурі грошового ринку, інфляційними процесами, вплив яких на депозитну діяльність банків був описаний в попередньому розділі. Так, відсоткова ставка по депозитах на 1 місяць коливалася в межах від 20 % (на 1.06.04 р) до 50% (на 1.05.06 р.), по депозитах на 2 місяці від 35 % (на 1.05.05 р.) до 60 % (на 1.05.06 р.); по депозитах на 3 місяці від 25 % (на 1.06.04 р.) до 90 % (на 1.05.06 р.), по депозитах на 4 місяці від 39 % (на 1.05.05 р.) до 55 % (на 1.06.04 р.), по депозитах на 6 місяців від 23 % (на 1.05.05 р.) до 85 % (на 1.05.06 р.), на 1 рік від 34 до 120 % (протягом 2000 р.) Відсоткова ставка по депозитах на 2 роки була незмінною. Таке коливання відсоткової ставки по різних видах депозитів свідчить про намагання банка якомога більше охопити всі сектори грошового ринку, залучити грошові кошти різних прошарків населення, які характеризуються різними вимогами щодо вкладання коштів та отримання відсотків на певних умовах. Таблиця 2.1 Динаміка складу капіталу Ощадбанку (тис.грн.) Елемент капіталу | 01.01.2005 | 01.06.2005 | 01.07.2005 | 01.10.2005 | 01.01.2006 | Відхилення абс. | % Балансовий капітал, усього | 126576 | 105413 | 152874 | 143861 | 149583 | 23007 | 18,18 Статутний капітал (загальний) | 47687 | 47687 | 100000 | 100000 | 100000 | 52313 | 109,70 Резервний фонд | 6751 | 9197 | 9197 | 9197 | 9197 | 2446 | 36,23 Результат минулих років | 65413 | 33581 | 31592 | 31654 | 33206 | -32207 | -49,24 Результат поточного року | -32525 | -21164 | -23703 | -32716 | -26994 | 5531 | -17,01 Інший капітал | 39249 | 36111 | 35788 | 35726 | 34174 | -5075 | -12,93 Як свідчать дані табл. 2.1, протягом 2007 року розмір балансового капіталу збільшився на 18,18 % та станом на 1.01.2006 року склав 149583 млн.грн. Таке збільшення балансового капіталу стало можливим завдяки розширенню статутного капіталу (на 109,7 %) та резервного фонду (на 36,23 %). Відмітимо також позитивну тенденцію у зменшенні розміру збитків протягом 2007 р. Так, якщо на 1.01.2005 р. результат поточного року становив - 32525 тис.грн., то на 01.01.2006 р. банку вдалося скоротити збитки на 5531 тис.грн. Окрім цього, майже удвічі зменшилися збитки минулих років (на 32307 тис.грн.). У цілому за 2007 р. Ощадбанку вдалося скоротити загальну суму збитків на 37738 тис.грн. Це стало наслідком впровадження жорсткої політики щодо управління пасивами банку та активізацією зусиль щодо повернення грошових коштів, наданих клієнтам банку. Крім цього, з лютого 2007 р. були суттєво підвищені тарифи на найбільш значущі послуги банку, скасовані окремі види операцій, які були нерентабельними, проведена реструктуризація філій та відділень, оптимізовані внутрішньобанківські витрати (перш за все – витрати на оплату праці). Одним з побічних результатів відмови від здійснення окремих видів операцій є скорочення розміру іншого капіталу (на 12,93 %) порівняно з початком 2007 р. Про активізацію операцій на ринку банківських та фінансових послуг України з боку Ощадбанку свідчать дані табл.2.4. Таблиця 2.2 Динаміка складу зобов’язань Ощадбанку (тис.грн.) Елемент капіталу | 01.01.2005 | 01.06.2005 | 01.07.2005 | 01.10.2005 | 01.01.2006 | Відхилення абс. | % Сумарні зобов’язання | 1218386 | -65472 | 1405834 | 1594881 | 1969268 | 750882 | 61,63 Заборгованість перед бюджетними установами | 10205 | 24486 | 18157 | 14484 | 13698 | 3493 | 34,23 Заборгованість перед НБУ | 84134 | 77548 | 73571 | 72550 | 69354 | -14780 | -17,57 Заборгованість перед банками по коррахункам | 29190 | 4733 | 3756 | 7492 | 437 | -28753 | -98,50 Заборгованість перед іншими банками по кредитах та депозитах | 9 | 7 | 5 | 37622 | 92749 | 92740 | 1030444,4 Заборгованість перед клієнтами-юридичними особами | 94106 | 103937 | 120179 | 187393 | 218240 | 124134 | 131,91 Заборгованість перед клієнтами-фізичними особами | 961714 | 1021120 | 1089559 | 1172519 | 1325986 | 364272 | 37,88 Цінні папери власного боргу | 0 | 7375 | 0 | 1802 | 8376 | 8376 | 100,00 Інші зобов’язання | 39028 | 159313 | 100607 | 101018 | 240430 | 201402 | 516,04 Розмір сумарних зобов’язань банку протягом 2007 року збільшився на 61,63 %. В основному це збільшення пов’язане із зростанням заборгованості перед клієнтами – фізичними особами (на 364272 тис.грн.), що може бути обґрунтоване специфікою спрямованості банківської діяльності цієї ус |
|